Назад

Гвардія, яку не помітив Президент

Після хресного ходу Української Православної Церкви, який багато хто сьогодні вже називає Великим, з'явилося чимало коментарів. Одні висловлювання викликали у мене сердечне співчуття. Інші – гірке обурення. Коментар чинного Президента України викликав подив.
І справа навіть не в кількості учасників Ходи, яку назвав Володимир Зеленський – 55 тисяч. Звичайно, цифра, м'яко кажучи, занижена. Однак на цей факт, виходячи з досвіду минулого, дивлюся з оптимізмом. Адже могли ж доповісти Володимиру Олександровичу, що на хресній ході було, скажімо, всього двадцять бабусь у кепочках ОПЗЖ і десять дідусів у футболках із зображенням Путіна (або Медведчука)? Цілком. Тут річ в іншому.
За першою професією наш глава держави – гуморист. Тому моє комедійне порівняння буде доречним. Пам'ятаєте, у знаменитій комедії Гайдая «Діамантова рука» Семен Семенович Горбунков повинен був прочитати в ЖКГ лекцію на тему: «Стамбул – місто контрастів». Відгук гаранта Конституції на Хресний хід здивував мене саме контрастами.
Що відбулося в Х столітті на берегах Дніпра? Подія величезного історичного та духовного значення. Виник новий християнський народ. З новою мораллю і новою долею. А головне, сповідуючи Христа, цей народ отримав від Бога не тільки можливість створити свою державу і велику культуру. Віра Христова відкрила жителям нашої землі врата в Царство Небесне. Відкрила можливість з'єднуватися з Богом для вічного життя з Ним.
І ось, з одного боку, – справжнє значення свята. А з іншого – смуток Володимира Олександровича з приводу того, що не всі хрестоходці були в масках. Карантинні заходи – річ важлива. Але невже не знайшлося причин порадіти і згадати про те величезне значення, яке мало Хрещення Русі для нашого народу?
Похвально те, що президент зітхнув про літніх людей, яким було жарко і хотілося пити. Однак, Володимире Олександровичу, може, вистачить вірити байкам про те, що у нас Церква бабусь? Я був учасником Великої хресної ходи. І свідчу, що в основному хрестоходцями були люди молоді і середніх років. Тобто ті, хто створює і створить найближче майбутнє нашої країни. Не електорат (який у далекому 2019-му за вас проголосував), а православний народ України.
І ще трохи про контрасти. Якось не дуже в'язалися зі Святом народження нашого народу ваші закиди на адресу київського мера. Не мені одному здалося, що розмову про народну молитву до Бога (а саме це являв собою хресний хід) ви використовували для критики свого можливого конкурента на майбутніх президентських виборах. Як казав інший герой гайдаєвської комедії: «Знайшов час!».
До речі, так склалося, Володимире Олександровичу, що ви носите ім'я Хрестителя Русі, Святого рівноапостольного князя Володимира. Так от, ваш святий тезка після хрещення повністю змінив своє життя. У минулому чималий грішник, язичник, князь, просвітившись світлом віри Христової, не раз повторював: «Боюся гріха». З цим почуттям він, як християнин, закликав скасувати смертну кару. Спонукуваний бажанням жити за Євангелієм, князь Володимир дбав про роздачу їжі і допомогу незаможним. Думається, пане президенте, вам варто було б хоч що-небудь запозичити з досвіду святого князя.
І трохи про карантин. Канонічна Церква України викликала ваше незадоволення. Ми взагалі викликаємо у вас деяке роздратування. Може, тому й безсовісні антицерковні закони, спрямовані проти нас, вас не обурюють. Але ось у вас є, начебто, «правильна церква» – ПЦУ. Ті карантину нібито дотримуються. Вони повідомили, що не можуть через ковід відзначати Хрещення Русі. А, по-моєму, справа не в ковіді. Там інша хвороба – немає пастви. Захоплені у нас храми порожні. І ще одна недуга є – склероз. Весь Хрещатик завішаний плакатами з цитатою з пана Думенка (Епіфанія). Мовляв, ПЦУ налічує 1033 роки. Тут теж має місце помилка. Або накрутка в протилежну сторону. ПЦУ, створеній Порошенком у компанії з патріархом Варфоломієм, всього три роки (виповниться у грудні). А 1030 років, мабуть, додали по слабкості пам'яті.
Пане президенте, на закінчення, хочу відкрити вам один секрет. У багатьох правителів минулого були найбільш надійні та безстрашні воїни. Гвардія. Ті, на кого можна було розраховувати в найважчу хвилину. Є така гвардія і у вас. І це не Кабмін, і не Верховна Рада.
Ми, православні віруючі канонічної Церкви, і є гвардія України. Знаєте, чому? Тому що ми спілкуємося з нашим Творцем. Ми молимо Всемогутнього Бога, як Його улюблені чада. Молимо за Україну, за її народ і за вас, Володимире Олександровичу. І Бог нас чує. І чим швидше ви зрозумієте, хто ми, тим буде краще для всіх.
І останнє. На мій погляд, майбутнє нашої країни і принципове рішення питання бути їй чи не бути на землі залежить не від політики й економіки, а, насамперед, від того, наскільки наш народ і його влада будуть вірні Євангельським обітницям, даним при водах Дніпра 1033 роки тому.
Розумію, звучить дивно. Однак це чиста правда.